Історія селища та району

З давніх-давен на території Макарiвського району розміщувалися багатолюдні поселення. Знайдено знаряддя праці та рештки поселень доби пізнього неоліту та бронзи поблизу більшості сіл району. Залишки давньоруських городищ IX-XII століть виявлені у Бишеві, Андріївці, Мотижині, Небилиці, Рожеві, Чорногородці та поблизу сіл Козичанка, Великий Карашин, Мостище. З півночі на південь територією району тягнуться 4 Змієві вали - захисні споруди часів Київської Русі. 
З 1320 року, після визволення України від татаро-монгольського іга, на теритолрії району з'являються литовські шляхтичі. Залишки шляху, що в народі звався Литовським, відслідковуються біля Четвертого Змієвого валу. Литовські феодали Івашенцевичі обрали своєю резиденцією село Вороніне. Згодом, у другій половині XVI століття, Макар Івашенцевичпочав тут проживати постійно, а його нащадки перейменували Вороніне в Макарів і самі почали зватися Макаревичами.
Яскраву сторінку вписали мешканці Макарівщини у літопис визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Сучасна територія району майже співпадає із межами колишніх Макарівської та Ясногородської сотень Київського полку та Рожівської сотні Білоцерківського полку. Ці сотні, складені переважно із місцевих жителів, брали участь у битвах під Зборовом (1649 р.), Берестечком (1651 р.) і Батогом (1652 р.).
Після того, як Росія, зрадивши українців, передала Польщі Правобережжя, Макарівщина знову опинилася під владою Речі Посполитої. Місцеві жителі брали активну участь у народних повстаннях: в 1664 році під проводом Децика, у 1704 - під керівництвом Семена Палія. А під час гайдамацького повстання Коліївщини (1678 р.) уся територія Макарівського району була під контролем відомого ватажка, уродженця с. Грузького, Івана Бондаренка.
У 1804 році Макарів та Бишів стають волосними центрами Київського повіту. У складі Російської імперії становище міщан та селян не покращилося. Аж до 1917 року майже всіма селами котилися хвилі народних повстань. 1921 року Макарівщина та Бишівщина увійшли до складу Радянської України. Відповідно до постанови ВУЦВК від 7 березня 1923 року було створено Макарівський та Бишівський райони. Останній 4 березня 1923 року було ліквідовано, але лише 12 грудня 1966 року його територія увійшла до складу Макарівського району, який після того набув сучасних меж.
Голодомор 1933 року забрав життя біля 15 тис. місцевих жителів. Чорну сторінку лишили в історії і сталінські репресії кінця 30-х років XX ст. У роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр.на території Макарівського й Бишівського районів діяли 23 підпільні групи та два партизанські загони.У Бишеві було створено районний осередок Організації Українських Націоналістів,у лавах якого було понад 20 членів. 3 березня 1943 року на території Макарівського й Бишівського районів діяло Київське з'єднання партизанських загонів І. Хитриченка. Певний час також на території Макарівського району базувались партизанські з'єднання С. Ковпака та М. Наумова. У боротьбі з ворогом на фронтах і в тилу загинуло близько 7000 жителів району.
Понад 5,5 тис. мешканців Макарівщини були нагороджені орденами і медалями. Уродженці сіл Борівка - Я. Клименко, Мотижина - Р. Лазнюк, Чорногородки - М. Дюденко стали повними кавалерами Орденів Слави.
Макарівська земля виховала чотирьох Героїв Радянського Союзу. Артилеристи, старший сержант А Петриченко із с. Андріївка та гвардії старший сержант М. Новик із с. Гавронщина удостоєні звання Героя Радянського Союзу посмертно. відзначено званням Героя Радянського Союзу уродженця Новосілок, командира підводного човна С-51, І. Кучеренка та пілота В. Поповичаіз с. Соснівка.
На території району знаходиться 56 братських могил. У братській могилі с. Рожів похований ГеройРадянського Союзу А. Гробов. А Весело-Слобідська земля стала місцем спочинку для відомої розвідниці Л. Карцевої.На честь полеглих воїнів на території району споруджено більше 50 пам'ятників, обелісків та пам'ятних знаків.
Чорнобильська біда чорним крилом торкнула і Макарівський край. У 1986 році в район прибуло майже 9 тис. переселенців із зони відчуження, для яких було побудовано біля 150 квартир та 2548 будинків садибного типу у 23 населених пунктах. Після проголошення незалежності України жителі району повертаються до духовних традицій. У містечках і селах відроджуються Православні общини, будуються нові храми. Активно відновлюється краєзнавча робота. Колекція Бишівського краєзнавчого музею під керівництвом В. Обухівського, яка налічує понад 1000 експонатів - пам'яток археології середньовіччя та Великої Вітчизняної війни, широко відома в Україні та за її межами.До краєзнавчих пошуків долучаються і члени районного осередку Всеукраїнської молодіжної організації "Молода Просвіта". У Макарові активно діє краєзнавчий клуб "Пошук" під керівництвом Д. Нетреби, який за свою пошукову роботу неодноразово нагороджувався відзнаками Всеукраїнських конкурсів.
6 грудня 2005 року вперше в Україні в Макарівському районі було проведено місцевий референдум за народною ініціативою. В бюлетені стояло питання: чи підтримують виборці ліквідацію Макарівського району у рамках проекту адміністративно-територіальної рефоорми, яку вперто хотіли запровадити недолугі політики. Більше 90 % виборців висловились за збереження рідного району. Відтоді 6 грудня відмічається як День єдності Макарівського району.
 На сьогодні на теріторії нашого району працюють такі підприємства: ВАТ завод "Потенціал" концерну "Норд" ВАТ "Плахтянський дослідний завод ветеринарних препаратів" Державний Червонослобідський спиртовий завод Дочірнє підприємство АТ "Київхліб "Макарівський хлібозавод" Макарівський цегельний завод ТОВ виробнича фірма "Унава-2" ТОВ "Потенціал" ТОВ "Слобода КО" ТОВ фабрика "Світанок" Філія - Дослідний завод ветеринарних препаратів виробничо-наукового підприємства "Укрзоопостач"

/За матеріалами "Нарисів з історії Макарівського району", упорядник Є. Букет; Київ-логос-2006./